Бідність - неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. Для оцінки бідності застосовується відносний або абсолютний критерій.
Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) — нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм); прийнятий в особливому порядку законодавчим органом (наприклад, парламентом), або безпосередньо народом.
Законні джерела існування - заробітна плата, прибуток від підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія, аліменти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові заощадження або фінансова допомога від членів сім'ї, інших фізичних та юридичних осіб, що мають законні доходи.
Законні представники неповнолітньої особи, яка не досягла вісімнадцяти років, - батьки, усиновителі, дід чи баба, повнолітні брат чи сестра, опікуни чи піклувальники, призначені такими до прибуття в Україну, інші повнолітні особи, які до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження біженця взяли на себе відповідальність за виховання дітей.
Законність — режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, що утворюється в результаті їх неухильного здійснення усіма суб’єктами права. Правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного й суспільного життя.
Кваліфікований злочин - злочин, вчинений за обтяжуючих відповідальність обставин, що тягне за собою більш суворе покарання.
Констит́уція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.
Конституційні гарантії прав і свобод громадян України - передбачені Конституцією України умови і засоби, що забезпечують фактичну реалізацію і всебічну охорону прав і свобод громадян України.
Конституційні права і свободи громадян України - основні права і свободи громадян України, закріплені і гарантовані Конституцією України. До них належать соціально-економічні, політичні та громадянські (особисті) права.
Пра́во — це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу
Правознавство - суспільна (юридична) наука, що вивчає право як особливу систему соціальних норм, правові форми організації і діяльності держави та політичної системи суспільства в цілому.
Правомірність - вчинки (діяння), які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави.
Правомірна поведінка — вчинки (діяння), які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави. Суспільне необхідна, бажана й допустима, під кутом зору інтересів громадянського суспільства, поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, що полягає у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.
Правомірна поведінка - вчинки (діяння), які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави.
Словник юридичний термінів
Юридичний словник онлайн
Термінологічний словник
Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) — нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм); прийнятий в особливому порядку законодавчим органом (наприклад, парламентом), або безпосередньо народом.
Законні джерела існування - заробітна плата, прибуток від підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія, аліменти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові заощадження або фінансова допомога від членів сім'ї, інших фізичних та юридичних осіб, що мають законні доходи.
Законні представники неповнолітньої особи, яка не досягла вісімнадцяти років, - батьки, усиновителі, дід чи баба, повнолітні брат чи сестра, опікуни чи піклувальники, призначені такими до прибуття в Україну, інші повнолітні особи, які до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження біженця взяли на себе відповідальність за виховання дітей.
Законність — режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, що утворюється в результаті їх неухильного здійснення усіма суб’єктами права. Правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного й суспільного життя.
Кваліфікований злочин - злочин, вчинений за обтяжуючих відповідальність обставин, що тягне за собою більш суворе покарання.
Констит́уція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.
Конституційні гарантії прав і свобод громадян України - передбачені Конституцією України умови і засоби, що забезпечують фактичну реалізацію і всебічну охорону прав і свобод громадян України.
Конституційні права і свободи громадян України - основні права і свободи громадян України, закріплені і гарантовані Конституцією України. До них належать соціально-економічні, політичні та громадянські (особисті) права.
Пра́во — це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу
Правознавство - суспільна (юридична) наука, що вивчає право як особливу систему соціальних норм, правові форми організації і діяльності держави та політичної системи суспільства в цілому.
Правомірність - вчинки (діяння), які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави.
Правомірна поведінка — вчинки (діяння), які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави. Суспільне необхідна, бажана й допустима, під кутом зору інтересів громадянського суспільства, поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, що полягає у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.
Правомірна поведінка - вчинки (діяння), які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави.
Словник юридичний термінів
Юридичний словник онлайн
Термінологічний словник
Немає коментарів:
Дописати коментар